Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 09.12.2016, 16:30

Початкова освіта
міста Суми

Вхід на сайт
Меню сайту
Пошук
Друзі сайту
  • Міністерство освіти і науки України
  • Управління освіти і науки Сумської міської ради
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Допоможіть дітям навчитися читати

    Допоможіть дітям навчитися читати
    Видатний російський педагог К. Д. Ушинський писав: «Читати — це ще нічого не означає, що читати і як розуміти те, що читаєш,, — ото у чому суть справи».
      Потрібно, щоб хороша книга зустріла читача, який уміє вникнути в її зміст, глибоко зрозуміти думки автора. «Літературі так само потрібні талановиті читачі,— підкреслював С. Я. Маршак, — як талановиті письменники. Саме на них, на цих талановитих, чуйних читачів, які володіють творчою уявою, і розраховує автор, коли напружує всі свої душевні сили в пошуках точного образу, правильного повороту подій, вірного слова».
    Діти гостро сприймають прочитане. Співчуття героям творів у них гостріше, ніж у дорослих. Діти іноді пишуть листи улюбленим героям, вони впевнені, що це живі, реально існуючі люди. Вони володіють їхніми думками і слугують зразком поведінки.
      Але буває і так, що дитина нічого не винесла з книги, а якщо і є в неї якісь незрозумілі почуття, вона не може їх висловити («Класна книга!», «Сила!» та інші подібні відгуки). Що заважає зрозуміти книгу?
      Придивіться, як читають ваші діти, і ви побачите, що ваша дитина не вміє вдумуватися в зміст книги, тому що вона читає надмірно багато, «ковтає» книги і бере для читання книги не для свого віку. І книга — друг людини — може перетворитися на її ворога. Пригадайте, у повісті А. С. Макаренка «Прапори на вежах» діти кажуть своєму товаришеві, який бездумно ковтає книги: «Навіть книга, навіть книга, свята річ, і та тобі заважає».
      Ковтання книг призводить до того, що порушується режим дня і книга заважає виконанню шкільних або суспільних справ, псує зір (особливо якщо є погана звичка читати лежачи), а головне, кажучи словами К. Д. Ушинського, «від читання залишається неясний і примарний хаос понять і уявлень,  всезнайство, з'єднане з цілковитим неуцтвом, втрата допитливості, сильне ослаблення пам'яті і порожнє, але роздуте самовдоволення».
      Ковтання книг, як правило, поєднується з читанням книг не для свого віку. Іноді дитина відчуває, що книга складна, їй стає нецікаво, і вона її відкладає. Або ж вона вихоплює з книги те, що лежить на поверхні: діалоги героїв, лінію розвитку подій. «Спочатку він її любив, а потім розлюбив»,— говорить такий читач про «Белу» Лєрмонтова. Природно, у 12 років він не в змозі відчути поезію твору і роздивитися чудовий опис характерів. А через кілька років, коли йому дійсно треба буде прочитати повість Лєрмонтова, він скаже недбало: «Цю книгу я давно прочитав». Чудовий класичний твір випаде з кола читання.
      Нелегко навчити дитину вдумливому, свідомому читанню.
      Багато робить для цього школа, багато можуть зробити й батьки. Серед сімейних традицій є чудова традиція спільного читання й обговорення книг. Любов до одних героїв і ненависть до інших, загальна схвильованість при читанні й обговоренні книг дуже допомагають вихованню, встановленню дружніх зв'язків між батьками і дітьми. Обговорення прочитаного без повчань, на рівних правах, суперечки, у яких ви поважаєте думку дитини, погоджуєтеся з нею або доводите, що вона помиляється,— найкращий спосіб ненав'язливого, непомітного керування читанням дітей.
      Читати, обговорювати — все це дуже добре, але де взяти час для цього? У батьків дуже багато справ. Але може бути й так: «Поки я зайнята, будь ласка, почитай мені вголос». Навіть такий пасивний метод участі в читанні дитини принесе безсумнівну користь: виникнуть питання, виникне й обговорення. Дуже добре всією родиною об'єднатися для читання вголос однієї, цікавої для всіх книги. Варто тільки один-два рази влаштувати таке домашнє читання, і діти будуть чекати на нього, як на свято.
      Іноді батьки висловлюють таку думку: мій син читає більше за мене, у чому я можу допомогти йому? Можливо, читацький досвід у сина більший, ніж у вас, але ж у вас — життєвий досвід, уміння виділити основну думку, те, заради чого книга написана. От син весело сміється над книгою, і вам радісно.
      Можливо, це книга М. Носова, Ю. Сотника, або В. Драгунського, твори яких так подобаються дітям. Легко доставляючи дітям радість, вони багато чому навчають: поважати людей праці, зневажати нікчемних, які нічого не вміють, вірити в добро, відкривати красу навколо себе.
      Тільки чи помітив це ваш син, чи зрозумів він, для чого написані оповідання? Звичайно, не слід запитувати його про це прямо. А от попросити розповісти прочитане («Мені завидно, ти так сміявся»), разом непомітно прийти до ідеї розповіді — це треба спробувати зробити. Дуже важливо привчити дітей перечитувати книги. Герцен писав: «У мене пристрасть перечитувати. Здавалося б, навіщо читати те ж саме? Так у тому-то і справа, що це не те ж саме, у проміжки часу якийсь дух змінює дуже багато у вічно живих творах».
      Ви знаєте по собі: наприклад, «Записки мисливця» Тургенєва, якщо вони потрапили вам до рук, коли вам було 12—13 років, тоді вони здалися вам нудними, а якщо пощастило вам повернутися до цієї книги років через три-чотири, ви відкрили її заново, відчули красу природи і поетичність мови.

    Copyright MyCorp © 2016
    Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz